Портал:Модерн — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку| Портал | Обговорення порталу | Проект | Обговорення проекту | Доглядачі порталу |
 | Портал «Модерн» |
uk.wikipedia.org
Причини виникнення стилю модерн
Стиль модерн за короткий термін захопив мистецтво усіх цивілізованих країн та залишив по собі помітпий слід у кожпій національній культурі. Епоха модерну проіснувала недовго: 20—30 років у різних країнах, але вплив модерпу на всі види мистецтва вражаючий. Сліди модерну ми знаходимо в усьому: в архітектурі й живописі, в монументальному мистецтві, книжковій графіці, плакаті, рекламі, дизайні та одязі.
Появу стилю модерн пояснюють різними причинами. Наприклад, стомленістю XIX ст. та загальним декадансом(загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кінця 19 — початку 20 століть) європейської культури. Кінець століття ототожнюється з декадансом, занепадом, духовним розкладом, з втратою моральних критеріїв, розгубленістю інтелігенції перед лицем соціальних негараздів і суперечностей, що посилюються. У цілому стиль модерн має ознаки втомленості, виснаженості. Він знесилений тим, що зародилося раніше й видозмінювалося на своєму шляху — романтизмом, пошуками краси
Іншою причиною появи стилю модерн називають демократизацію суспільного життя наприкінці століття. Бурхливе зростання міст за рахунок сільського населення призводить до появи в містах масового споживача, який хоче оволодіти вищими досягненнями мистецтва, але в освітньому, духовному плані не готовий до цього. З’являється також потреба у зведенні будівель, архітектурних споруд. У містах, що розраховані на обслуговування широкого кола споживачів; доходні будинки, вокзали, банки, театри тощо. Доступність краси для загалу стає гаслом часу. Виникає «краса для бідних», що несе в собі багато ознак великої краси стилю.
Майстри модерну, наполегливо намагаючись зробити побут мистецтвом, а мистецтво побутом, створили певну універсальну пластичну систему, виразні засоби якої характерні й для монументального панно й для фасону сукні, для живописного полотна і ложки чи виделки на столі. Майстри модерну намагалися задовольнити масову художню свідомість. Склалася ілюзія всезагальності художніх інтересів та смаків усього суспільства. У цій ситуації виникла проблема масової культури. Немалу роль в цьому відіграло зближення мистецтва і промисловості, що забезпечувало виготовлення художніх виробів у нечувано великому обсязі, невідомому попереднім епохам.
На виникнення модерну вплинув також конфлікт між піднесеними ідеалами (неоромантизм) та буржуазною прозою життя, який надзвичайно загострився наприкінці століття. Модерн шукав вирішення цього конфлікту в зовнішніх контактах між мистецтвом і життям з неминучим наголосом на утилітарно-прикладній(декоративно-прикладное искусство), декоративній функції творчості.
Пояснюють виникнення модерну й «вольовими зусиллями декількох художників», які сумували «за стилем» і створили його (А. Гауді, Xенрі ван де Вельде, Ф. Шехтель, О. Бердслі, Г. Клімт та ін.). Вони мріяли зробити побут людини красивим та стильним. Вони намагалися вийти на вулиці, звести нові будівлі, розписати стіни небаченими до цього часу фресками, прикрасити мозаїкою. І це їм вдалося.
studfiles.net
Стиль модерн
Стиль модерн (у перекладі — сучасний) зародився наприкінці дев’ятнадцятого століття в Європі. Він прийшов на зміну стилю еклектики, який полягав у повторенні старіших різних стилів. Основною рисою модерну було те, що він був заснований на нових художніх прийомах і не цитував попередні стилі. Головні особливості стилю модерн — це асиметрія, художні орнаменти, криволінійність і нерівні контури. Елементи стилю модерн завоювали величезну популярність серед архітекторів, художників і дизайнерів кінця дев’ятнадцятого століття. Найбільш значимий рік в історії стилю модерн — це 1900. На Всесвітній виставці 1900 року в Парижі стиль модерн завоював світову славу.
Мода на стиль модерн повернулася на початку двадцять першого століття. Багато діячів мистецтва вносять у свої твори елементи стилю модерн.
Багато будівель початку двадцятого століття, споруджені в стилі модерн, на сьогоднішній день визнані пам’ятками архітектури. Будинки в стилі модерн поєднували в собі природну красу і функціональність. Відсутність прямих кутів, використання скла і металу, вигнуті й плавні лінії — це основні риси стилю модерн в архітектурі. Першим, яке прославилося архітектором, який творив у цьому стилі став представник Бельгії Віктор Орта. Його проекти мали нерівні, багатьом здавалися фантастичними форми. В якості несучих конструкцій архітектор використовував метал, для зовнішньої і внутрішньої обробки — елементи зі скла. Кожен елемент в будівлі гармонійно вписувався в загальну композицію. У Франції першовідкривачем стилю модерн в архітектурі був Ектор Ґімар. Цей архітектор проектував в стилі модерн деякі станції паризького метро.
Стиль модерн в одязі Мода на одяг у стилі модерн з’явилася в кінці дев’ятнадцятого — початку двадцятого століття.
Наряди в цьому стилі воліли жінки практично всіх соціальних верств. Плаття в стилі модерн в першу чергу підкреслювали тонку талію. За допомогою пояса фігура жінки як би поділялася на дві частини. Верхня частина — з невеликим напуском на грудях, нижня — з розлітається довгою спідницею. Дизайнери тих часів прагнули надати жіночому платтю образ легкої метелика або квітки. Спідниці суконь прикрашалися розписом, аплікацією, вишивкою та іншої обробкою. Плавні візерунки розташовувалися на одязі асиметрично. Найбільш популярні візерунки для суконь у стилі модерн — в’юнкі рослини, водорості, квіти і листя.
Важливу роль грали тканини — одяг в стилі модерн виконувалася з фактурних тканин, які прикрашали камені і бісер. Сукні доповнювалися прикрасами в стилі модерн — великими браслетами та сережками, а також величезними капелюхами.
Стиль модерн в мистецтвіСтиль модерн набув широкого поширення в живописі, скульптурі та декоративно-прикладному мистецтві. Найбільш популярний твір художників стилю модерн вважалося панно, скульпторів — рельєфні скульптури. Силуети, квіти, рослинні орнаменти, плавні абстракції — це головні особливості стилю модерн в мистецтві. Світове визнання отримали багато діячів мистецтва, що творили в цьому стилі — Гоген, Клімт, Мунк, Врубель та інші.
Стиль північний модерн — це окремий напрямок в архітектурі модерну, яке було зосереджено в Санкт-Петербурзі, Стокгольмі, Ризі і Гельсінкі на початку двадцятого століття. Головна особливість цього стилю — це гармонійно підібрані штучні і природні оздоблювальні матеріали. Граніт, цегла, фактурна штукатурка прикрашалися орнаментами флори північних країн.
olympica.com.ua
Український модерн
Модерн — стильовий напрям у мистецтві (переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві) кінця 19 — початку 20 ст. На поч. 20 ст . з’являється архітектура Українського модерну. Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум’я, хвилястих ліній, запозичених в природі.
На початку ХХ ст частини території України знаходились під впливом Російської і Австро-Угорської імперій, тому на цих територіях український модерн мав характерні особливості. Архітектура Західної України на початку ХХ ст. знаходиться під впливом Віденського сецесіону, і набуває назви «сецесія». Поєднання народного мистецтва і сецесії стало наслідком виникнення Української сецесії, що має риси гуцульського і закопанського народного мистецтва. На території Центральної, Південної та Східної України, яка перебувала в складі Російської імперії, існує національний різновид модерну: «Український модерн», який виник в Полтаві.
Найбільш відомі споруди цього стилю були побудовані в Харкові, Полтаві, Києві, але керівництво імперії протидіяло розвитку української культури і, зокрема, національної архітектури. Це було однією з причин, які не сприяли розповсюдженню українського модерна. Таким чином найбільш широко на російської частині України було представлено російський варіант модерну, також в Україні існують зразки північної різновидності модерна. На території України за часів модерну творили такі постаті як академік Олексій Бекетов, Вікентій Прохаска, Григорій Артинов, Адам Генріх, Василь Кричевський, Тадеуш Обмінський, Іван Левинський.
Прагнучи створити новий стиль, представники відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумі й орнаментальному ритмові.Звернення до хвилястих, природніх форм стало найбільш характерною ознакою стилю, хоча повної відмови від прямокутних об’ємів в архітектурі досягти не вдалося. Мали місце компромісні варіанти, що не погіршило образну та функціональну складові стилю. В архітектурі модерну широко використовували як дерево (дерев’яний модерн), так і звичайну та глазуровану цеглу бетон металеві конструкції, скло, їх комбінації.
В Україні серед центрів модерну виділялися Київ (Житлові будинки партапарату в районі «Липки», Перший будинок Лікаря), Полтава (Краєзнавчий музей), Харків (будинок Держпрому), Львів, Вінниця. За роки розвитку УАМ було було збудовано понад 500 об’єктів у цьому стилі. Спадщина УАМ зберіглася неповністтю. Багато чого знищено у роки Першої світової війни, війни УНР з більшовистською Росією і Польщею, Другої світової війни. Велику роль у недостатньому збереженні об’єктів УАМ відіграло відношення до них совєцької влади, в період якої багато з них або знищувались, або зазнавали неправильної реставрації.
Стиль модерн
У 90-х роках XIX ст. в європейському мистецтві склався новий стиль – модерн. Художники, які представляли цей стиль, своїм головним завданням оголосили перебудова навколишнього середовища людини за законами краси, причому поняття краси тут проявляється в складних асиметричних переплетеннях чітких контурних ліній і практично монохромних площин. У всіх елементах композиції простежуються єдиний орнаментальний стилізований ритм, вільне планування.
Новий стиль породили декадентські настрої кінця століття, розчарування в розумності людської діяльності і технічному прогресу, впевненість в огидність і дійсності та її небезпеки для думає і відчуває людини. В архітектурі безроздільно панувала еклектики, твори якої представляли собою комбінування форм і прийомів різних стилів, зведених в еталон прекрасного. З прикладного мистецтва найсильніший удар завдала епоха індустріалізації. Масова, виготовлений машинним способом, низькоякісна, але дешева продукція заполонила ринок. Творці високохудожніх творів мистецтва не могли конкурувати з нею ні в цінах, ні в кількості виробів. В нових умовах машинного виробництва вони не знаходили застосування своїм творчим здібностям. Занепад в архітектурі і прикладному мистецтві відчувався тим гостріше, що XIX ст. був часом блискучого розквіту живопису і літератури. В таких умовах художники модерну всі свої сили спрямували на перетворення недосконалою життя естетичними засобами, на лікування хвороб суспільства красою.
Новий стиль увійшов в історію світового мистецтва під різними назвами: у Франції та Бельгії – «Ар Нуво», у Німеччині – «югендстиль», в Росії – «модерн», в Австрії – «сецесіон». Поширене в Англії і Італії назву «ліберті-стиль» походить від імені Артура Лейзенбі Ліберті, відкрив у 1875 р. в Лондоні магазин, де продавалися твори східного мистецтва і європейські вироби, виконані у новому стилі. У Франції нарівні з Ар Нуво вживалися назви «стиль Гімара» (по імені архітектора Гектора Гімара) і «стиль Муша» (по імені плакатиста Альфонса Мухи), у Бельгії – «стиль Орта» (по імені архітектора Віктора Орта). Французи називали його «стилем локшини» з-за звивистих переплетень ліній; «стилем квітів» – з-за великої кількості рослинних колірних мотивів в його художній мові.
Надмета, яку поставили перед собою майстра модерну, зумовила багато особливості і завдання цього стилю. Модерн намагався подолати суперечність між художнім і утилітарним началами, прилучити до мистецтва всі сфери життя, зробивши людину частиною художнього цілого і учасником його розвитку. Представники модерну мріяли перевершити все, що було створено раніше європейським мистецтвом, з допомогою активного творчого начала, нічим не скутій свободи фантазії.
Майстри модерну рішуче виступили за рівноправність усіх видів мистецтва, були проти їхнього поділу на вищі і нижчі, образотворчі та прикладні. Художники модерну заявили про неможливість говорити про мистецтво у множині. Модерн свідомо орієнтувався не тільки на рівноправність всіх видів мистецтва, але і на універсальну обдарованість митця, який може працювати в різних областях художньої творчості. Всі провідні представники модерну – універсальні творці: вони і архітектори та живописці, графіки, і майстри-виконавці. З цієї причини однією з головних завдань модерну став синтез мистецтва і прагнення до створення єдиного стилю в архітектурі, інтер’єрі, меблів і ювелірних прикрас, у графіці, живописі, кераміці та роботах по склу. Ця діяльність формувала новий тип художника – універсальну артистичну особистість, мрійника і практика одночасно, здатного створювати велике творіння.
Основою синтезу мистецтва була архітектура, що об’єднала майже всі види мистецтва – від живопису до моделей костюмів. В архітектурі модерну виявилося органічне злиття конструктивних і декоративних елементів, так як конструкція піддавалася естетичного переосмислення і включалася в декоративну систему споруди. Найбільш цілісно уявлення про модерні дають особняки, павільйони, громадські будівлі, фасади яких несиметричні і схожі на текучі, подібні живим організмам утворення, що нагадують природні форми і разом з тим є результатом вільного формотворчості майстра.
Для живопису модерну характерні площинність, орнаментальність, включення в тканину твору иллюзионистических і навіть натуралістичних деталей. Яскравий декоративний ефект створюється сполук кольорових, іноді майже монохромних площин і незвичайних контурних ліній, що створюють складне переплетення, схоже з витонченим ажурним мереживом. Скульптура модерну відрізнялася плинністю форм і химерністю силуету.
Витоки нового стилю слід шукати в глибокій давнині. З XIX ст. пов’язаний цілий ряд сенсаційних відкриттів археології, особливо в галузі сходознавства, що призвело до повального захоплення всього європейського світу східною філософією і мистецтвом. Модерн, як у дзеркалі, відбив цю ситуацію. Європа вже пережила моду на єгипетську культуру в епоху Наполеона, однак вона знову привернула увагу європейців, так як саме Єгипет, якій був властивий культ смерті та загробного життя, можна вважати колискою ірраціоналізму. Глибокий містицизм єгипетського мистецтва приваблював майстрів модерну.
Крім того, витоком стилю модерн була естетика і філософія Середньовіччя з його культом героїв-лицарів, витончених дам і містиків-пустельників. Особливий інтерес виявляли майстри модерну до японської та арабської культур. Японська асиметрія і арабська декоративність лягли в основу нового стилю. У європейського бароко модерн запозичив плинність ліній, прагнення до прикрашання і культ жіночої краси. Психологічна витонченість і яскраво виражене особистісне начало, властиві мистецтву романтизму, теж вплинули на естетичну концепцію модерну. У імпресіонізму художники модерну навчалися техніці письма, переймаючи досвід у пошуку нових колірних рішень.
Країною, яка підготувала шлях модерну, стала Великобританія. Своєрідним маніфестом нової естетики можна назвати будинок Вільяма Морріса, знаменитий Ред-хауз, збудований архітектором Філіпом Уеббом. Уебб розвинув принцип вільного планування інтер’єру та асиметричної композиції фасадів будівлі.
Ред-хауз рішуче відкидає традиційні будівельні і декораторські прийоми свого часу. Його композиція чужа непрактичною симетрії – Ред-хауз асиметричний. Будинок вільно розгорнутий у просторі і виграшно сприймається з різних точок зору. Він повністю підпорядковується вимогам зручності, зовнішній вигляд будинку виражає його внутрішню структуру. Крім того, зовні будинок практично не має декоративних елементів, його художня виразність будується на функціональних елементах – на розташуванні та чергуванні, ритмі форм прорізів і простінків. У самостійний засіб архітектурної виразності перетворилися фактура і колір цегли і черепиці. Використання черепиці і не прихованого штукатуркою червоної цегли було зухвалим жестом. Саме ця обставина сприяла виникненню назви – Ред-хауз (Червоний будинок). Але в цьому був не тільки виклик, але і позитивна програма – повага до природної краси матеріалів, їх природного істинності.
Інтер’єри Ред-хауза поклали початок нового розуміння форми і кольору в декоративному мистецтві. Створення обстановки будинку стало для Морріса першим кроком до основи власних фірм по виробництву меблів, декоративних тканин, шпалер та ін. Він марив про доступність своїх творів людям, але добре усвідомлював утопічність свого бажання – його полуручные вироби з коштовних матеріалів були настільки дорогими, що придбати їх могли лише дуже заможні люди.
Найбільш досконале, класичне вираз модерн отримав у творах бельгійських архітекторів Віктора Орта і Анрі Ван де Вельде.
« Віктор Орта Анрі Ван де Вельде »moyaosvita.com.ua
Під словом «модерн» (французьке modrnе) в наш час переважно розуміють прикмети «сучасного», або «новітнього» стилю. Ми розглянемо модерн як конкретно-історичне стильове спрямування кінця XIX — початку XX ст. Цей напрям в архітектурі і матеріально-художній культурі виник в Бельгії й Австрії в 90-х роках минулого століття, як певний протест проти буржуазної еклектики, як спроба створити новий стиль епохи. Німецький архітектор К. Ф. Шенкель, який все життя творив у стилі класицизму, ще в 30-х роках XIX ст. записав у своєму щоденнику: «Кожна велика епоха спорудила собі пам’ятник створеним нею архітектурним стилем. А чи не спробувати і нам знайти свій власний стиль?». Пропагандистами нового стилю модерн в кінці XIX ст. виступають бельгійські архітектори А. Ван де Вельде і Віктор Орта, близькі твррчим спрямуванням до художників-новаторів Ван-Гога, Сезанна і Родена. В творчості Вельде і Орта, а пізніше Отто Вагнера в Австрії, Антоніо Гауді в Іспанії та інших знайшли відображення риси цього стилю, народженого не в природно-історичному процесі еволюції, а шляхом лабораторного новаторства. Згодом модерн перетворився на моду, у нього було багато послідовників, в тому числі і в Росії, але, доведений до потворного «крику», він поступово втратив те краще, що було закладено його засновниками. А між тим, у засновників модерну були свої прогресивні ідеї, свої мрії. Прогресивним у модерні було протиставлення пишності і декоративності буржуазних смаків простоті й лаконізму форм, використання нових матеріалів і конструкцій. Отто Вагнер, наприклад, в будинку клініки в Міттельбау вперше застосував колони у вигляді квадратних стовпів без капітелей і баз. Російські будівельники О. Баришніков і М. П’ятницький, які в 1904 році побудували в Миколаєві перший в світі залізобетонний маяк, писали, що «простим добором абрисів, витонченістю і сміливістю пропорцій, оригінальністю, новизною задуму досягається те, чого не можна домогтися нагро-мадженням деталей, не пов’язаних органічно із загальною формою та конструкцією». Автори цього цілком сучасного висловлення запроектували у 1904 році цікаву споруду — київський фунікулер, взірець застосування новітніх конструкцій і стилю модерн. Проте милування красою простих геометричних ліній швидко набуло характеру самоцілі, естетичного штампу, призвело до втрати первісного раціонального значення. Підхопивши думку Платона, висловлену ним у «Філебі», про те, «що геометричним лініям властива якість абсолютної краси», більшість послідовників модерну, починаючи з В. Орта, А. Гауді, а пізніше Е. Мендельсона, захоплюються красою геометричної лінії і забувають, що основою модерну є простота і доцільність форм, смакують лінію та форму, забуваючи про відповідність конструкції, матеріалу і головне — про зручність та призначення будівлі або меблів. Поступово модерн перетворився на модний, цілком декоративний стиль, позбавлений логіки. Кількість будинків, побудованих в цьому стилі за період з 1890 по 1914 рр., — величезна. Модерн мав багато напрямків і модних відгалужень у різних країнах. В окремих інтерпретаціях він набирав рис аскетизму, використовувався в синтезі з національними формами, наприклад, в будинку Полтавського земства (1909 р., арх. В. Кричевський). Нові матеріали і конструкції широко поєднувались із стилізованими національними формами або вигадливими сплетіннями ліній та форм, взятих з природи, як, наприклад, у павільйоні станції метро в Парижі (1900 р.), Народному домі в Брюсселі (1893 р., В. Орта), в будинку А. Гауді в Барселоні (1907 р.). На вулицях Москви, Києва, Харкова та інших міст можна, уважно придивившись, знайти чимало будинків, споруджених на початку XX ст. у стилі модерн. Неодмінними елементами їх є великі круглі або неправильних абрисів вікна і двері, вибагливі геометричні або рослинні візерунки, часом химерні постаті жінок, голови медуз тощо. Це відголоски модерну, що перетворились на декоративну, позбавлену логіки і тектонічності форму. Прихильники модерну, незадоволені еклектичними громіздкими меблями, почали створювати взірці меблів на свій смак. Так, наприклад, А. Ван де Вельде побудував власний будинок і розробив проекти меблів для нього (1909 р.). Створений ним письмовий стіл має всі ознаки модерну в архітектурі. В його оздобленні застосовані складні вигнуті елементи і криволінійні форми, але для праці стіл мав певну доцільність. Більш легкими були гарнітури меблів, розроблені В. Орта, але форма в меблях не відбивала вимоги доцільності і була надуманою. Складні форми, що нагадували квітку, надавали модерності посуду, наприклад, бокалам та канделябрам із скла. Капіталістичний замовник, на гроші якого будувались будинки, створювались меблі та побутові речі, швидко підхопив новий художній напрям і перетворив його на рекламну моду. Знайшлись художники, які, не роздумуючи над ідеями аматорів модерну, перетворили його на художній штамп, позбавлений доцільності. «Новий» стиль модерн не міг бути іншим в період імперіалізму, коли буржуазія, за висловом Леніна, «…з висхідного передового класу стала низхідним, занепадницьким, внутрішньо-мертвим, реакційним». Саме тому модерн, як і інші творчі стильові напрямки в матеріально-художній культурі, був приречений на служіння смакам буржуазії, на швидку втрату своєї прогресивної основи, на внутрішнє вихолощення. Однак не можна заперечувати, що творчі новаторські ідеї модерну не загинули марно, вони надихнули багатьох митців на нові творчі шукання. Певною мірою послідовниками кращих ідей модерну була «Німецька виробнича спілка» (1907 — 1933), яка ставила завданням облагороджування ремесла шляхом співробітництва мистецтва з промисловістю, з торгівлею. Ця спілка вперше почала розробку питань технічної естетики і стала пізніше базою для створення Баухауза — спеціального учбового закладу, Вищої школи будівництва і художнього конструювання (1919 — 1933) в Німеччині. Співзвучні ідеям модерну були творчі позиції так званої «раціональної» архітектури в Росії. Відомий російський вчений проф. П. Страхов виступив у 1906 році з пропозицією про необхідність поєднати техніку з мистецтвом. Ідеї «раціональної» архітектури в Росії показують, що в модерні відбились прогресивні тенденції передових архітекторів і діячів культури кінця XIX — початку XX ст., які намагалися знайти вихід із суперечності між новим змістом і старою формою і які не змогли практично досягти звершення своїх задумів в умовах капіталістичного суспільства. Саме тому прогресивні риси модерну дали лише поштовх до розвитку нових творчих напрямків, таких, як, наприклад, конструктивізм та функціоналізм, творчість німецьких архітекторів Баухауза та окремих архітекторів першої половини XX ст. в країнах капіталізму. З другого боку, модерн, перетворений на буржуазну моду, знайшов послідовників серед представників занепадницького мистецтва декадансу, символізму та декоративізму початку XX ст., які підхопили лише його зовнішні декоративні риси і перетворили його на новий штамп — мистецтво для мистецтва. Костюм кінця XIX початку XX ст. у відповідності з новими умовами життя став більш доцільним і реалістичним. Останньою даниною старій дворянській моді на криноліни з їх складними конструкціями і неприродними формами був турнюр — невелика подушечка, що підкладалася під сукню ззаду нижче талії. Гусячоподібний силует такого плаття не раз висміювали карикатуристи. Представники модерну намагалися остаточно зректися в костюмі будь-якого роду конструкції, які спотворювали б природний силует тіла людини. Костюм в стилі модерн початку XX ст. наближається за своїми обрисами до природних форм тіла людини, прямує до прилягаючих фасонів. Потяг до простоти, зручності, зменшення розмірів і прикрас, гнучкість і вільність ліній поєднується з характерною для модерну рисою — захопленням красою силуету, красою лінії. Сучасний костюм багато в чому виходить з тенденцій, закладених в костюмі модерну. Головна з них — краса і функціональність. Поряд з модерном та іншими напрямками, представники яких намагались теоретично усвідомити і створити лабораторним шляхом новий стиль епохи, в самому житті капіталістичного суспільства XIX ст. відбувались події, які поступово і незалежно від бажань архітекторів і художників впливали на формування стилю матеріально-художньої культури. У 1850 році в Англії було оголошено конкурс на проект будівлі для міжнародної виставки. В конкурсі взяли участь 233 автори. Переможцем став англієць Джозеф Пакстон, який не був учасником конкурсу. За 9 днів він розробив проект величезної споруди площею близько 72 тис. м. Застосування типових збірних елементів з чавуну, скла та дерева, які мали стандартні розміри, дали автору можливість спорудити палац в надзвичайно стислі строки — близько 4-х місяців. Споруда за своїми формами нагадувала величезну скляну оранжерею. Це була зовсім нова архітектура, яка розширяла межі будинку, наближаючи людину до природи, розкривала свої інтер’єри назустріч сонячному світлу. Чіткий ритм стандартних елементів, великі площини скла, лаконізм та простота форм — усе це викликало нові, незвичні естетичні асоціації і дозволяло говорити про стиль майбутнього. Сила пакстонівського твору в тому, що автор не придумав його форми, а взяв із життя. Тендітні рослини, завезені з екзотичних країн, гинули в північному кліматі, і дбайливі садівничі руки створили для них штучне середовище. Так про людину, яка жила до цього лише серед мурованих стін, вперше подбав садівник, який показав суспільству шлях до нової архітектури. В. Ясієвич |
ukr.sovfarfor.com
Модерн — стиль в живописи и архитектуре и его отличительные черты | DesigNonstop
Модерн — стиль в живописи и архитектуре и его отличительные черты
7
Стиль модерн, он же Ар Нуво, однозначно является моим самым любимым стилем. Более того, дизайн моего сайта по всем признакам выполнен именно в стиле Ар Нуво, как оказалось. Это и синий цвет, и растительные орнаменты, и насыщенность композиции, и обилие плавных линий. Модерн очень интересный стиль в плане прикладного применения в живописи, архитектуре, декоре интерьеров. Именно благодаря этой своей практичной особенности распространяться на смежные сферы искусства, модерн обрел сегодня второе рождение. По крайней мере, очень удобно оформлять среду проживания в одном стиле, начиная с ограды у входа и заканчивая обложкой книги.
Модерн (от фр. moderne — современный) — художественное направление в искусстве. Представителей модерна объединяло антиэклектическое движение — стремление противопоставить свое творчество эклектизму предыдущего периода. Его отличительными особенностями является отказ от прямых линий и углов в пользу более естественных, природных линий, интерес к новым технологиям (например в архитектуре), элементам прикладного искусства.
В разных странах стиль модерн назывался по-разному: в США — тиффани (по имени Л. К. Тиффани), во Франции — Ар Нуво (фр. art nouveau, новое искусство), в Германии — югендстиль (нем. Jugendstil, молодой стиль), в Австрии — стиль Сецессион (Secessionsstil), в Англии — модерн стайл (modern style, современный стиль), в Италии — стиль либерти, в Испании — модернизмо, в Нидерландах — Nieuwe Kunst, в Швейцарии — еловый стиль (style sapin).
Период Модерна относительно короток, имеет достаточно четкие хронологические границы: от конца 1880-х и до 1914 года, начала первой мировой войны, оборвавшей естественное развитие искусства в большинстве стран Европы. В период модерна происходило стремительное переосмысление старых художественных форм и приемов, сближение и слияние различных видов и жанров искусства. Художники модерна дерзко ломали привычные нормы и границы. Главным содержанием периода модерна стало стремление к открытию новых методов, стилей, форм, синтезу различных источников.
Художники модерна использовали в своем творчестве разные формы: греческой архаики, крито-микенского искусства, античной классики, экзотического искусства Китая и Японии, Готики и Ренессанса, искусства этрусков и французского Рококо. Одним из основных выразительных и стилеобразующих средств в искусстве модерна стал орнамент. Стремление к целостности, пластичности внешних и внутренних, декоративных и конструктивных элементов композиции, динамика и текучесть форм и есть отличительные особенности стиля Модерна.
Представители стиля модерн стремились к рациональному стилистическому единству, чтобы картинам и шпалерам, украшающим стены, соответствовали мебель, изделия из стекла, столовые приборы, а также одежда, ювелирные украшения и вообще все, что находится в оформленном ими пространстве. В модерне присутствует декоративность и двухмерность изображения, бег извилистых гибких линий, плоскостные узоры. И было не важно, предназначался ли такой декор для книжной обложки или же для фасада здания.
У истоков французского модерна стояли Поль Гоген и художники его круга. Также наиболее известным мастером Ар Нуво во Франции был Анри де Тулуз-Лотрек. Важную роль в развитии Ар Нуво во Франции сыграли архитектор Эктор Гимар, ювелир Рене и художник по стеклу и мебели Эмиль Галле. Значительное место в искусстве Ар Нуво принадлежит известным бельгийским архитекторам Анри ван де Велде и Виктору Орта. В Испании архитектор Антонио Гауди отличался наиболее индивидуальным и оригинальным вариантом Ар Нуво.
В Великобритании черты, характерные для нового стиля, появились в оформлении книг уже с начала 1880-х. Одним из наиболее известных художников-графиков Ар Нуво был Обри Бёрдсли, его эксцентричные рисунки иллюстрировали литературные произведения. Одним из ведущих представителей модерна в Великобритании был Ч.Р.Макинтош, шотландский архитектор и дизайнер, выполнявший самые разные художественные работы – от архитектурных проектов до эскизов обоев и изделий из серебра. Творчество Макинтоша оказало огромное влияние на развитие европейской архитектуры и искусства.
В США архитектор Луис Салливан использовал орнаменты в стиле модерн для украшения фасадов спроектированных им зданий. Ведущим представителем Ар Нуво был Луис Комфорт Тиффани, живописец и художник по стеклу. Он изобрел уникальное стекло с радужным отливом, которое назвал favrile и использовал при изготовлении своих знаменитых ваз и ламп в форме цветов.
Также представителями модерна можно назвать следующих художников – Густав Климт, Альфонс Муха, Михаил Врубель, Амедео Модильяни, Анри Руссо, Фердинанд Ходлер, Ян Тороп, Андерс Цорн, Константин Коровин, Михаил Нестеров, Франц фон Штук, Валентин Серов, Макс Курцвайль, Константин Сомов, Александр Бенуа, Мстислав Добужинский, Борис Кустодиев.
Стиль модерн достиг высшей точки своего развития на рубеже 19–20 веков, но вскоре был забыт – ведущие архитекторы стремились теперь к простоте и ясности форм и проявляли больше интереса к машинным технологиям, чем к ручной работе. Богатый декор 1890-х годов уступил место геометрическим, ничем не украшенным поверхностям зданий начала 20 века. Ар Нуво вышел из моды и был открыт заново только пятьдесят лет спустя.
www.designonstop.com